Вітаю Вас, Гість
Головна » 2016 » Червень » 27 » Суми-Харків-Суми: накидав хімії - і органічне землеробство скінчилося?
18:44
Суми-Харків-Суми: накидав хімії - і органічне землеробство скінчилося?

Липковатівський агроколедж: у нас відібрали землю і заливають її «хімією»


Українські аграрії можуть зробити майже неможливе: виростити органічно чисту продукцію, якій позаздрять в Європі, самостійно вийти на ринки ЄС, завдяки цьому забезпечувати себе повністю, купувати нову техніку, робити ремонти і ні в кого не просити допомоги. Але через корупцію та рейдерські атаки навіть найуспішніші справи можуть дуже швидко зійти нанівець. Саме це наразі відбувається в Липковатівському аграрному коледжі на Харківщині.

Липковатівський аграрний коледж, що в Нововодолазькому районі ― унікальний. Навчальному закладові 115 років. Працює і навчає дітей за напрямами сільського господарства: агроном, зоотехнік, ветеринарний фельдшер та аграрний менеджмент. Директор Микола Таркан говорить: спеціальності ― не касові, черги абітурієнтів не вишиковуються, проте ті, хто все ж наважаться здобувати тут освіту, в житті не пропадуть.

В аграрному коледжі є навчально-практичний центр, який зберігся з часів радгоспу «Технікум». До нього входять близько 5 тис. га землі, три ферми ― молочна на 500 голів, свиноферма на 500 голів і відгодівля-вибраковка на 300 голів, а також невелика пасіка.

«На сьогодні у нас єдиний в Україні навчально-виробничий центр. До подій на сході такий же діяв у Луганську. Сьогодні його доля невідома. Раніше навчально-практичні центри були при університетах, академіях. Тепер це нікому не потрібно — на всіх рівнях навчають викладачі, які особисто ніколи не працювали на виробництві. Коли я прийшов на посаду директора, то ми ввели стажування, викладачі на фермі чергують по два тижні, по місяцю. А як ви будете читати дітям предмет, якщо ви самі в книжці прочитали, як корову доїти? Бувало різного: заледве свідомість не втрачали, лікарняні брали, лише б не йти на ферму. А тепер звикли. Зате добре знають, чого навчають», — розповідає Микола Таркан.

Не було б щастя, та нещастя помогло


Понад сімнадцять років землі Липковатівського аграрного коледжу не знали жодних мінеральних добрив, пестицидів, антибіотиків, хімічних добавок, що провокують ріст і прискорений розвиток.

«Питаєте, як почали вирощувати органічну продукцію? Та все просто. Коли тільки прийшов на свою посаду – закупили ми надзвичайно дорогі добрива, за які треба було віддати кілька (вже точно не пам’ятаю скільки) вагонів соняшнику. Обробили ними кукурудзу на полях, а вона пожовкла. А треба ж віддавати соняшник – 6 чи 8 вагонів по 60 т. Це ж половина нашого урожаю! А на підприємстві і так борги, люди кілька років зарплатню не отримують. Думаю, ну все — кінець нашому коледжу і мені разом з ним!», — пригадує директор.

Ситуацію вдалося врегулювати, але тоді Микола Таркан задумався: а навіщо уся ця хімія? Жили ж якось люди без цього, вирощували врожаї, вивозили перегній, попіл, обробляли поля і їли екологічно чисту продукцію. І тоді директор вирішив: що буде, те й буде, але тепер жодної хімії!

«Самому страшно було. Їду по полях і думаю, що ж це буде? Це сьогодні ми вже років п’ять не були на полях, а тоді виходили всі разом і пололи. А як з бур'янами боротися? Ми справилися, вичесали бур’яни, впоралися з родючістю. Для цього маємо три методи. По-перше, це пар після соняшнику — тримаємо його на 600-700 га, щоб земля відпочивала. По-друге, всю худобу годуємо тільки екологічними кормами, а гній та перегній вивозимо на поля — до 8-10 тис. т щорічно. Плюс 300 га люцерни, які ми утримуємо на «зеленку» та на сіно», — ділиться секретами успішного землеробства Микола Таркан.

Років п’ять тому навчальний заклад сертифікували – мають документи відповідності стандартам ЄС на 3647 га орної землі та на чотири види продукції: озиму пшеницю, гречку, просо та гірчицю. Документ відповідності європейським стандартам технікуму за результатами перевірок надала компанія «Органік-Стандрат» — поки що єдиний український сертифікаційний орган. Щодо урожаю на землях без хімікатів, то останні три роки мали 50, 51 і 49 ц/га озимої пшениці. Гречка – 20 ц/га, гірчиця – 14-15 ц/га, просо – до 20 ц/га.

Перша органічна продукція, яку продали за кордон — 16 т гірчиці.

«Ми вийшли на німецьку фірму, представники якої є на Харківщині. Звідти нам прислали двох братів-спеціалістів. Вони пройшлись по полю, відібрали зразки. Сказали, що зроблять необхідні аналізи і вже через тиждень повідомлять, можлива співпраця чи ні. Результати експертизи виявилися в два рази кращими, ніж вимоги ЄС. Німцям так сподобалася українська гірчиця, що за її якість вони доплачували ще двічі. Сьогодні німці у нас беруть гірчицю і просо, а гречку закуповує Чорногорія. Рентабельність – сотні відсотків. Буває й за 500%», — розповідає директор.

Пропонували липковатівські врожаї і місцевим. На тому наполягав директор. Розповідає, як ходив до керівництва області.

«Кажу їм: дивіться, ось у нас є 250 т органічної гречки, сертифікат якості є – купіть її для дитсадків і шкіл, не купуйте китайську. А вони мені: а скільки ти за неї запросиш? Кажу, багато не запрошу: цьогорічна ціна плюс 30% за якість органічної продукції… Але напевно то було забагато», — з прикрістю підсумовує чоловік.

В господарстві немає великої дороговартісної техніки. Те, що є, директор перераховує на пальцях.

«Першими у нас з’явилися італійські сівалки і культиватори – оце і все. Трактори – МТЗ, Т-150. Я не націоналіст, але люблю Україну і купую все лише українське. Насіння беремо в Інституті рослинництва ім. В. Юрієва в Харкові. Я знаю, що вони не генномодифіковані. І, знаєте, всього вистачає, навіть кредитів не беремо вже років десять. Ремонт у коледжі та гуртожитку робимо самотужки, інфраструктуру обслуговуємо», — розповідає Микола Таркан.

Тваринницька продукція Липоковатівського коледжу де-факто теж органічна. Тварин не годують комбікормами, не дають жодної хімії – в раціоні лише те, що вирощують на власних полях. Але поки не дотягують до європейських стандартів по технологічному обладнанню – лише нещодавно закупили обладнання, яке дозволяє щойно видоєному молоку без контакту з повітрям потрапляти одразу в холодилку. Але цього замало, треба ще техніку, яка б прибирала гній за всіма вимогами ЄС і т.д.

Ложка дьогтю


Попри те, що вирощування органічної продукції вийшло на такий високий рівень, вже кілька років Липковатівку лихоманить. Головна проблема сьогодні – землю у коледжу можуть відібрати. Два роки тому керівництву коледжу повідомили, що на землю вони права не мають, тож вона передається в оренду – всі 3647 га орної землі. Два фермери отримали її на 49 років, та ще 525 жителям Полтавської, Харківської, Сумської, Чернігівської, Рівненської областей виділили по 2 га на ведення особистого господарства. Цікаво, але ці землі (по 2 га) вже скуповують та пред’являють на них права добросовісні набувачі. Все це сталося ніби через те, що у навчального закладу немає необхідної документації. Директор вважає: відбувається шахрайство на найвищому рівні та рейдерське захоплення землі. Наразі коледж відсудив понад 1000 га, але це пасовиська, ліси та території під будівлями, а без орної землі коледжу не вижити.

«У 2014 році нам повідомили, що у нас вже немає землі. Це при тому, що ми виготовили технічну документацію і заплатили за неї 100 тис. грн. Нашим полям вже присвоїли кадастрові номери. Документи ми передали в Державний проектний інститут в Харкові, який в свою чергу здав їх у Держкомзем для реєстрації. Згідно договору вони мали за 20 днів зареєструвати 8 наших кадастрових номерів на всю землю. Та цей процес через різні бюрократичні моменти затягнувся на три роки. А потім нам пишуть, що ми не обліковуємося. Звісно, ми не збиралися віддавати землю просто так, тим більше, що маємо документи, а процес реєстрації не закінчився не з нашої провини. Почалися судові процеси, які тривають і досі», — говорить Микола Таркан.

Наразі Феміда на боці навчального закладу, та опоненти з цим не погоджуються – тяганина не припиняється та досягла вже судів найвищих інстанцій. А поки це відбувається, Липковатівському коледжу вдалося засіяти частину земель, іншу — засіяли фермери та внесли хімію, тож органічною земля вважатися вже не може. Принаймні, наступні років 10. Інші поля – заблоковані невідомими особами, які називають себе членами спілки ветеранів АТО та нібито допомагають фермеру захистити його права.

«Нам просто не дають працювати. Невідомі чоловіки перекривають дороги, блокують роботу наших тракторів – ланцюгами приковують керма до сидінь», — розповідає голова профспілки Липковатівського коледжу Людмила Кулініч.

Хто і від кого охороняє землю?


Аби на власні очі побачити те, що нам розповідали, їдемо в поля. На півдорозі нас зустрічає припаркований автомобіль, з якого виходить нетверезий чоловік в камуфляжі. Представитися відмовляється, а на питання, що він тут робить, відповідає, що просто влаштував пікнік. Неподалік в полі стоїть трактор без руху. Веселий настрій у чоловіка швидко зникає, він починає нервувати, відходить та комусь телефонує, а ми їдемо далі.



За кілька кілометрів нас зустрічають машини, теж з людьми у камуфляжі. Цього разу їх більше. З однієї з машин виходить чоловік у костюмі, представляється Миколою Сопілкіним, представником Харківської обласної громадської організації «Спілка ветеранів АТО» та береться пояснити присутність на полі всіх цих людей.

«Ми знаємо, що учасники АТО мають право на виділення 2 га землі. Самі прекрасно розумієте, яку землю нам дають, в яких районах. Нам стало відомо, що під Новою Водолагою ведеться боротьба за виділення землі, тож у нас виникли питання. Ми написали офіційне звернення голові Нововодолазької районної адміністрації Євгену Королю, повідомили правоохоронні органи. Ще раніше до нас звернулось фермерське господарство з проханням бути присутніми тут, адже, як нам повідомили, якісь люди перешкоджають йому проводити господарську діяльність: виникла конфліктна ситуація, люди кидаються під техніку, заважають», — говорить Микола Сопілкін.

За його словами жодної діяльності «ветерани АТО» не здійснюють — не охороняють, не втручаються – просто спостерігають. Однак на конкретне питання «Яке відношення до тієї ситуації, що склалася, мають члени Спілки ветеранів АТО?», ні юрист, ні чоловіки в камуфляжі чіткої відповіді не дали. Натомість Микола Сопілкін наполягає: це трактори аграрного коледжу блокують фермерську техніку, яка прямо зараз працює на полі, а не навпаки, та навіть посилається на законодавство, а саме ст. 206 Кримінального Кодексу «Протидія законній господарській діяльності».

Втім, її законність ще не підтверджена — земля спірна і тривають суди.

Тим часом, особисто Микола Таркан та колектив Липковатівського аграрного коледжу, заручившись підтримкою громади, шукають захисту і справедливості скрізь. Колектив кілька разів виходив на мітинги, а перед нашим візитом директор повернувся зі столиці, де виступав перед народними депутатами та готував документи для чергового виступу у Верховній Раді. Каже, що коледж, землі та ферми ― це не лише його справа життя і карма одночасно, а й життя всього викладацького колективу та студентів, тож разом вони готові і будуть йти до кінця.

Юлія Ярошенко, Kurkul.com

http://kurkul.com/blog/190-lipkovativskiy-agrokoledj-u-nas-vidibrali-zemlyu-i-zalivayut-yiyi-himiyeyu



 
Категорія: Аналітика | Переглядів: 79 | | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: