Головна » 2016 » Січень » 26 » «Війна скоро не закінчиться, бо тут роблять великі гроші, – обидві сторони конфлікту»
07:49 «Війна скоро не закінчиться, бо тут роблять великі гроші, – обидві сторони конфлікту» | |
| Зібрати 14 медичних довідок, оббігавши чи не всі медичні установи міста й заплативши, відповідно, якщо аналізи платні; виконати список із 12 позицій (однією з яких є надання двадцяти аркушів паперу А4) – ось так доводиться нашим бійцям-захисникам готуватися до контрактної служби в українській армії. «Звісно, за все зараз потрібно платити», – реально дивиться на речі боєць-доброволець Володимир Сайко. Він воював під Іловайськом, потрапив у полон, вибрався звідти живим й знову хоче захищати нашу країну: «Звичайно, медична комісія потрібна. Адже на війну мають йти здорові люди. Але механізм організації цього процесу змушує замислитися, що комусь дуже вигідно заробляти гроші на війні», – зауважує боєць. Про відсутність достатньої підтримки з боку влади й навіть більше – позбавлення можливості допомагати таким, як Володимир – бійцям і військовополоненим – говорить і представник БО «Міжнародний благодійний фонд «Volonter.found» у Сумській області Володимир Коротун: «Домовлятися з протилежною стороною краще особисто, прямим контактом. На жаль, влада позбавляє волонтерів такої можливості. Створені структури перебрали на себе всі права на ведення переговорів. Але самі далекі від реальності, прагнуть вирішувати справи телефонними розмовами, а так домовитися важко, можна просто отримати дезінформацію. Нам же за спроби домовитися про повернення наших військовополонених ще й загрожує покарання – буцімто за зв’язки з сепаратистами. Хоча треба розуміти: обміну сприяють лише налаштовані з обох сторін люди. І нам допомагають ті, хто прагне врегулювання ситуації на сході. До того ж, за офіційними переговорами ведеться контроль. Так одного разу ми домовилися про визволення нашого полоненого, проте мусили просити в українських посадовців офіційного дозволу, аби здійснити операцію. Поки тривав час з᾽ясувань, мені потелефонували з того боку мої контакти й попередили: не приїзди, тебе тут уже чекає ФСБ. Звідки міг бути витік інформації?..» Володимир Коротун родом із Луганщини, мешкає в Сумах, займається ландшафтним дизайном й волонтерською роботою – повертає наших бійців із полону. Доводиться поєднувати два таких різних види діяльності, адже саме кошти з власної кишені в основному складають фінансовий фонд волонтерів. «Владні структури, на жаль, не дуже допомагають фінансово. Єдиний приклад: міський голова Олександр Лисенко за весь час допоміг тим, що перерахував кошти на ремонт нашого автомобіля, коли ми зламалися в поїздці». Через чимало прикрих прикладів, із якими доводилося зіткнутися, У пана Володимира складається враження, що люди в полоні не потрібні державі. «Якби там були їх діти, вони б діяли більш рішуче й оперативно». Хоча, можливо, це стосується лише тих, на кому не можна заробити? Володимир Коротун розповідає про випадок із обміном полоненими: «За п᾽ять наших бійців ополченці просили повернути їхнього кадра. І коли вже обмін мав відбутися, з’ясувалося, що його в Україні «немає». Саме так прокоментували ситуацію відповідальні у владних структурах. Пізніше з’ясувалося, що його відпустили під власні гарантії депутата Геращенко та міністра Аваков». Як не прикро це визнавати, але заробляють не лише у владних кабінетах. Володимир Коротун розповів про появу так званих «телефонів-двійників». Родичам військовополонених телефонують й за поповнення коштів на визначених номерах мобільних телефонів обіцяють посприяти поверненню бійців. Реальний власник телефонного номеру може навіть не здогадуватися, що став учасником афери. А тим часом рідні пересилають кошти аферистам, які також заробляють на війні. Щоб не стати жертвою шукачів «легких» грошей, про зникнення бійця Володимир Коротун радить повідомляти на «гарячу лінію» СБУ за телефоном 0800501482; телефонувати Ігорю Рудяку – учаснику Мінських переговорів – за телефоном 0955556860 або повідомити йому особисто, зателефонувавши 0503071262. Попри сувору реальність війни, інколи нашим бійцям надходить і неочікувана допомога. Володимир Коротун розповідає, що одного разу в Широкіному на нашу сторону впав незаряджений снаряд із написом «Чим можемо – помагаємо». Але сподіватися на те, що війна скоро закінчиться, не варто, – вважає Володимир Коротун: «Той, хто надумав воювати, навряд чи розраховував на короткочасну війну». Тож залишається лише вірити в таких людей, які доброю волею ризикують своїм життям, аби якомога більше наших хлопців там лишилися живими. «Чому? А якби на передовій був мій син?!.» Людмила ГЕРМАН | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |