Головна » 2016 » Червень » 27 » Як живе садівська громада?
19:32 Як живе садівська громада? | |
| У рамках прес-туру, організованого обласним прес-клубом за проектом, підтриманим управлінням інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Сумської облдержадміністрації, сумські журналісти відвідали селище Сад. 19 червня тут відзначалася 105-річниця засування села, а також у цей день відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку, присвяченого 25-річчу Незалежності. Учасники прес-туру познайомилися з селищним головою, яка провела імпровізовану екскурсію Садом і розповіла, чим живе місцева громада. Голова селища й голова регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Надія Масалітіна очолює місцеву раду вже 22 роки, тому вона може вичерпно розказати про розвиток сільської громади та оцінити проблеми, що сповільнюють його. За словами Надії Іванівни, наразі бюджет селища складає 2,8 мільйона гривень. Завдяки децентралізації він буде на порядок вищим. Що ж до аргументів на користь об᾽єднання з Садівською громадою, голова називає такі цифри: за вісім років здано в експлуатацію шість багатоквартирних будинків; нещодавно було замінено два з половиною кілометра водогону. В селищі є кабельне телебачення та стабільний швидкий Інтернет. Є спонсори, які виділяють кошти на потреби селища. Вони допомогли прийняти на баланс додаткову свердловину для подачі води, а також виділили 300 тисяч гривень на індивідуальну котельню… У 2009 році село Сад стало найкращим у Сумській області. І як запевняє Надія Іванівна, воно й зараз залишається одним із кращих на Сумщині. Ми завітали до садівської школи I-III ступенів, де нас привітно зустрів Володимир Сергієнко, директор цього навчального закладу. Він коротко розповів історію школи, періоди росту та спаду кількості учнів. Зараз їх 255. Учні – 95 дітей – приїжджають із семи сусідніх сіл двома шкільними автобусами, причому один із них нещодавно придбали, а інший реконструювали – за рахунок власних коштів села та підтримки районної влади. У школі є музей Якова Мамонтова, відомого драматурга, уродженця Сумського району. Володимир Сергієнко запевнив: їхня школа не гірша за міські щодо якості освіти. Зрозуміло, навчальний заклад має свої проблеми, та, попри це, школа готова прийняти ще триста учнів. Цікавими виявилися відвідини Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії аграрних наук України. Зі словами «Хто пам’ятає, – той має право на майбутнє» Віктор Кабанець, директор закладу, показав нам кімнату-музей, присвячену історії наукової установи. Семінари, виставки, конференції, демонстративні полігони – все це відбувається тут, у селі Сад. Та, власне, історія наукового закладу відтворює історію всього села. Тоді, на початку 20 століття, Харківське губернське земство прийняло рішення утворити велику обласну дослідну станцію в м. Харкові, а також районні станції, в тому числі в м. Сумах – для лісостепової північної частини губернії. Відтак, 1905 року земство асигнувало 5 000 карбованців одноразової допомоги для організації та придбання обладнання для Сумської дослідної станції і 2 000 карбованців на її утримання. Спочатку станцію організували при сільськогосподарському училищі, проте 1910 року вона була відокремлена від училища і розміщена на іншій ділянці, в протилежному напрямку від Сум – на Роменській дорозі. Так виникло село Дослідне. З весни 1913 року тут були закладені перші польові досліди. За період 1910-1930 років на Сумській дослідній станції виконані глибокі системні дослідження, в результаті яких були виявлені кращі для того часу види і сорти пшениці, жита, кукурудзи, овесу, картоплі. В 1930 році станцію закрили і на її основі створили насіннєвий радгосп. Проте у березні 1934 року Наркомзем СРСР знову відновив Сумську дослідну станцію в системі Всесоюзного науково-дослідного інституту добрив, агротехніки та агрогрунтознавства. Площа землі, переданої станції, склала 524 га. Велика Вітчизняна війна перервала роботу Дослідної станції. І тільки після звільнення Сум 2 вересня 1943 року вона почала відновлювати свою діяльність. Докорінні зміни в спрямуванні всієї роботи станції відбулися в 1956 році, коли її було реорганізовано в Обласну державну комплексну сільськогосподарську дослідну станцію. Велика заслуга у відродженні Дослідної станції і розквіті самого селища належить Заслуженому агроному УРСР, кандидату сільськогосподарських наук Семену Кириловичу Войті, який очолював колектив і всю роботу станції протягом 12 років – із 1958 до 1970 року. Його ім’ям названа центральна вулиця селища Сад, якою ми пройшли, прямуючи до школи. До 1977 року Сумська дослідна станція входила до Великовільмівської сільської ради. Рішенням виконавчого комітету Сумської обласної ради від 5 січня 1977 року було проведено зміни в адміністративно-територіальному поділі та утворено Дослідну сільську Раду з центром у селищі Дослідне. Раді підпорядковувалися села Бульбівщина, Єлисеєнкове, Любачеве, Москалівщина, Никонці, Шапошникове. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16 лютого 1977 року селище Дослідне Сумського району було перейменоване на селище Сад, а Дослідна сільська рада – на Садівську. Віктор Кабанець зазначив, що заклад і сьогодні проводить велику й потрібну роботу. Наприклад, насінням сортів гречки, виведених у інституті, засіяна половина посівних площ гречки всієї України. А в Казахстані садівська гречка виступає національним стандартом даного продукту. Звичайно, на запитання про рівень фінансування, для директора було не особливо приємним – хотілося б кращого. Але, втім, «колектив живе. Не можна сказати, що він процвітає, але живе», – каже Віктор Михайлович. Журналісти познайомилися з селищем і своїми очами побачили: і справді, як село, так і сільська громада мають майбутнє. Населення збільшується, будується нове житло, водогін, ремонтуються дитячі садки, школи, будинок культури, проводяться свята, організовуються дитячі творчі гуртки тощо. Наступним кроком до розвитку громади має стати децентралізація, – переконана Надія Масалітіна. …Між тим, свято набирає обертів. Люди підходять до куренів, де підприємства та установи демонструють свої здобутки; відбувається нагородження кращих сельчан і їх благодійників. Урочиста мить – церемонія відкриття пам’ятного знаку до 25-річчя Незалежності України. Покривало з нього знімають Надія Масалітіна та перший заступник голови обласної держадміністрації Микола Подопригора. На пам᾽ятнику – слова видатного кобзаря Тараса Шевченка «Свою Україну любіть. Любіть її… У время люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть». Свято триває, коли ми залишаємо селище з його гостинними людьми. Хочеться сподіватися, що до наступної «круглої дати» – через п᾽ять років – збудуться ті добрі задуми, про які нам розповіла Надія Масалітіна. Тетяна ОЛЬШЕВСЬКА, Андрій ГОЛОВЕНКО | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |